Дзякуй табе Зьміцер, за артыкул, вельмі важна адчуваць настрой і патрэбу грамадства...Добразычлівасьць і павага адзін да аднаго тым больш у такой тонкай справе, як ,,беларузчызна,, і ты гэта актулізуеш...
Буду розповідати українською.
Коли я приїхала працювати до Києва, я відразу вирішила для себе - буду спілкуватися лише українською.
Я добре пам'ятаю часи, коли мене ніхто не розумів.
Були багато таких, котрі з огидою казали "Зачем вы уродуете украинский? Говорите по-русски и не ломайтесь. По-украински вас невозможно слушать". Показово мене образив колись митник на кордоні. Коли я почала відповідати на його запитання, він гидливо подивився на мене (я переплутала слови "мытня" (бел.) і "митниця" (укр.). "Слухайте, не треба. Вас неможливо чути - розмовляйте нормально". Це було просто жахливо. Я плакала майже ло Києва. Але я також пам'ятаю і інших людей.
Гражына, вялікі Вам дзякуй за вашае шчырае сэрца! На такіх, як Вы, трымаюцца народы. І мне прыгадалася біблійнае: "Хто са сьлязьмі сеяў, пажынацьме з радасьцю" (Пс. 126).
Дзякую вам, спадар Зьміцер за добрыя словы.
Так сама прыгадала (выбачце, але сёньня слова Пана для мяне гучыць менавіта па-украінску)
"Просіть і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам; бо кожен, хто просить одержує, хто шукає знаходить, а хто стукає відчинять йому." Мф. 7.7-8
Я добре пам'ятаю як у Львові чоловік мені цілував руки, коли почувші мою українську і дізнався, що я білоруска, котра відкрила для себе Україну аж після 30 років. Як мої співробітники щіро дякували мені за те, що я говорила українською, а головне - за те, що я насолоджуюся цим. Отже... після певного часу моя українська - це ще мова, подоланням (а для мене це було дійсно подоланням) котрой я безмірно пишаюся.
Такім чынам размаўляйце, браты!
Пачынайце!
Хай будзе цяжка на пачатку, хай будзе камусьці сьмешна - смяюцца ня плачуць.
Але смак, насалода неперасягнаныя - я вам гэта абяцаю! :)))
Я пока ограничиваюсь тем, что в маршрутном такси прошу "cпынiцца на прыпынку". Все понимают и останавливаются, вроде как не возражают. Ну еще в магазинах "дзякуй" говорю вместо "спасибо". Чувствую себя белой вороной, но меня это не колышет, сказать по правде.
Білоруси, я Вас люблю!!!!!!
Більше року читаю цей сайт. Рік тому майже не заплакала від восторгу, коли натрапила на ОДИН ЕДИНИЙ коментар білоруською.
Я - російськомовна українка. Зараз в процесі переходу на українську мову. Тяжко, але можливо.
Удачи Вам в розвитку Вашої рідної, чудової білоруської мови!!!!
Предлагаю ещё и на чай оставлять операторам АЗС за беларускую мову. По десятке, например. Будет им дополнительный стимул побыстрее на мову переходить.
АдказацьРебята (А 100) , у вас все получится...Именнно с вас начнется в Беларуси возрождение беларускай мовы и культуры...
АдказацьРаз десять заправлялась за последнее время на а100 ни разу не слышала ни одного слова на бел мове :-(.
АдказацьЗГОДЗЕН З ТАБОЮ ЗМІЦЕР !!! ДЗЯКУЙ ТАБЕ ВЯЛІКІ !!!
АдказацьПравiльна раiць Змiцер :патрошачку,паступова ,мякка ...Але падкрэслiваць нават маленькiя крокi у бок роднай мовы ! Ды дзякаваць ...
АдказацьДзякуй табе Зьміцер, за артыкул, вельмі важна адчуваць настрой і патрэбу грамадства...Добразычлівасьць і павага адзін да аднаго тым больш у такой тонкай справе, як ,,беларузчызна,, і ты гэта актулізуеш...
АдказацьБуду розповідати українською.
АдказацьКоли я приїхала працювати до Києва, я відразу вирішила для себе - буду спілкуватися лише українською.
Я добре пам'ятаю часи, коли мене ніхто не розумів.
Були багато таких, котрі з огидою казали "Зачем вы уродуете украинский? Говорите по-русски и не ломайтесь. По-украински вас невозможно слушать". Показово мене образив колись митник на кордоні. Коли я почала відповідати на його запитання, він гидливо подивився на мене (я переплутала слови "мытня" (бел.) і "митниця" (укр.). "Слухайте, не треба. Вас неможливо чути - розмовляйте нормально". Це було просто жахливо. Я плакала майже ло Києва. Але я також пам'ятаю і інших людей.
Дзякуй, Зміцер!
АдказацьДзякуй Вам, што Вы ёсць!
ЖЫВЕ БЕЛАРУСЬ!!!
Гражына, вялікі Вам дзякуй за вашае шчырае сэрца! На такіх, як Вы, трымаюцца народы. І мне прыгадалася біблійнае: "Хто са сьлязьмі сеяў, пажынацьме з радасьцю" (Пс. 126).
АдказацьДзякую вам, спадар Зьміцер за добрыя словы.
АдказацьТак сама прыгадала (выбачце, але сёньня слова Пана для мяне гучыць менавіта па-украінску)
"Просіть і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам; бо кожен, хто просить одержує, хто шукає знаходить, а хто стукає відчинять йому." Мф. 7.7-8
пакуль не зауважыу пераходу
АдказацьЯ добре пам'ятаю як у Львові чоловік мені цілував руки, коли почувші мою українську і дізнався, що я білоруска, котра відкрила для себе Україну аж після 30 років. Як мої співробітники щіро дякували мені за те, що я говорила українською, а головне - за те, що я насолоджуюся цим. Отже... після певного часу моя українська - це ще мова, подоланням (а для мене це було дійсно подоланням) котрой я безмірно пишаюся.
АдказацьТакім чынам размаўляйце, браты!
Пачынайце!
Хай будзе цяжка на пачатку, хай будзе камусьці сьмешна - смяюцца ня плачуць.
Але смак, насалода неперасягнаныя - я вам гэта абяцаю! :)))
так
АдказацьЯ пока ограничиваюсь тем, что в маршрутном такси прошу "cпынiцца на прыпынку". Все понимают и останавливаются, вроде как не возражают. Ну еще в магазинах "дзякуй" говорю вместо "спасибо". Чувствую себя белой вороной, но меня это не колышет, сказать по правде.
АдказацьКстати, "спасибо" означает "Спаси, Бог!", таким образом, является пожеланием спасения тому, кого мы благодарим
АдказацьБілоруси, я Вас люблю!!!!!!
АдказацьБільше року читаю цей сайт. Рік тому майже не заплакала від восторгу, коли натрапила на ОДИН ЕДИНИЙ коментар білоруською.
Я - російськомовна українка. Зараз в процесі переходу на українську мову. Тяжко, але можливо.
Удачи Вам в розвитку Вашої рідної, чудової білоруської мови!!!!